«Навіщо ті камери? Моя дитина і так працює. Я ж бачу, як вона (або він) сидить за комп’ютером». І часто за словом «сидить» криється оманлива для батьків надія, що дитина працює, але часто це зовсім не так. Турботливі батьки стають на позицію турботливих вчителів, допомагаючи дітям позбуватись перед камерою сором’язливості, невпевненості, а іноді, будемо чесними, позбуватися ліні. Адже за вимкненою камерою не треба бути організованим, охайно виглядати, можна зробити вигляд, що
Уяви, що школа - це місто, де кожна людина має свій дім, свій голос і свої мрії. Але іноді між цими домами виростають невидимі паркани. Вони не з дерева чи металу - вони зі слів, з байдужості, з упереджень. Хтось чує: «Ти не зможеш», і цей паркан стає вищим. Хтось відчуває, що його не беруть у команду, і двері наче зачиняються. Хтось стикається з осудом лише через те, що він інший - і дорога перед ним перекрита. Безбар’єрність - це коли ми разом беремо фарбу й стираємо ці пар