Уяви, що школа - це місто, де кожна людина має свій дім, свій голос і свої мрії. Але іноді між цими домами виростають невидимі паркани. Вони не з дерева чи металу - вони зі слів, з байдужості, з упереджень. Хтось чує: «Ти не зможеш», і цей паркан стає вищим. Хтось відчуває, що його не беруть у команду, і двері наче зачиняються. Хтось стикається з осудом лише через те, що він інший - і дорога перед ним перекрита. Безбар’єрність - це коли ми разом беремо фарбу й стираємо ці пар