28.03.2022. Ми починаємо вчитись.

Вітаю вас, шановні батьки та вчителі, любі учні ліцею №27!

Сьогодні ми з вами після тривалої перерви відновлюємо навчання. Я розумію, що наша з вами «географія» значно розширилась. Хтось залишився в рідному місті, інші ще долають шляхи війни в далеких містах України, а дехто вже знаходиться в інших країнах і навіть навчається там. Та попри це, ми всі залишаємось дружньою родиною найкращої - двадцять сьомої.

Розумію, що звістка про початок навчання викликала геть різні емоції: здивування (яке навчання, війна ж?), радість (нарешті щось з минулого життя), обурення (немає найважливіших речей, не те що ноутбука з інтернетом), цікавість (як то воно буде?), навіть злість (з глузду з’їхали!). Розумію і приймаю, бо всі ці почуття зрозумілі і природні, це НОРМАЛЬНА реакція на НЕНОРМАЛЬНІ обставини. Але я подумала про наступне – якщо за таких обставин (навіть незручно називати війну «обставиною») вчителі можуть робити спроби навчати, учні – навчатись, а батьки – відноситись з розумінням або допомагати, то ми сильні, витривалі і мужні. І це такі необхідні всім нам зараз ресурси! А ще віра, в даному випадку, віра в те, що ми завершимо цей навчальний рік, ми зможемо.

Так, це навчання буде геть не схожим на звичне нам (але пандемія, здається, навіть допомогла нам змінити звички), так, в багатьох відсутні дивайси, світло, підручники, зошити, так, нам може здаватись, що на навчання геть немає сил. Тоді ми можемо хоча б спробувати робити те, що дозволяють нам обставини! Можемо виходити в ZOOM – виходимо; маємо можливість отримувати завдання в GOOGL-CLASSROOM (VIBER тощо) – чудово; маємо підручники – працюємо по підручниках; немає підручників, а тільки книжки – читаємо, запам’ятовуємо правопис та орфографію; маємо зошити – згадуємо по записах формули, вирішення задач та інше, є можливість вільно телефонувати – обговорюємо завдання з товарищами. Я знаю людей, які намагались вчитись, сидячи у тимчасовому прихистку, який надали волонтери.

Та якщо обставини не дозволяють і цього – тоді бережемо себе та близьких, турбуємось одне про одного, шукаємо ресурси в собі та оточенні, а потім обов’язково все «наздоженем», повторимо та вивчемо. Хочу вірити, що в стінах рідної двадцять сьомої школи.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ. МИРУ НАМ ВСІМ!

Ваш психолог.