Дитячі страхи. Поради батькам

Що таке дитячі страхи: привід для серйозного занепокоєння чи просто дитячі капризи, вигадки дітей у спробі привернути до себе увагу дорослих? Більшість дорослих вважає дитячі страхи примхами малюків і не приділяє їм потрібної уваги. Але згодом страхи можуть спричинити порушення сну і навіть неврози. Батьки не можуть знову повернутися у той світ маленької дитини, але вони повинні і можуть зрозуміти, що мешкання в ньому пов’язано з широким колом переживань, в тому числі і страхів.

Страхи бувають майже в кожної дитини. При цьому вони ще не є показниками того, що з нервовою системою чи взагалі зі здоров’ям дитини не все гаразд. Але в будь-якому випадку страхи – явище негативне, і задача дорослого допомогти дитині.

Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.

Перші шість місяців:

• несподіваний звук, шум, гучна мова;

• різкі рухи оточуючих людей;

• загроза падіння, погане утримання.
  

Від семи місяців до одного року:

• гучний шум, звуки побутової техніки;

• незнайомі люди;

• переодягання та купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті);

• зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка);

• висота і загроза падіння;

• непередбачені обставини.

Від одного року до трьох років:

• гучний шум, звуки побутової техніки;

• розставання з близькими;

• незнайомі однолітки, незнайомі люди;

• купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);

• травми і падіння;

• туалет (унітаз і процес спуску води);

• перестановка меблів;

• різка зміна погоди (особливо гроза).

Від трьох до шести років:

• гучний шум, звуки побутової техніки;

• смерть (близьких людей, тварин);

• нічні кошмари;

• вогонь або пожежа;

• хвороба і лікарні;

• різка зміна погоди (особливо гроза).

Від шести до семи років:

• гучний шум, звуки побутової техніки;

• казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);

• травми, порізи;

• втрата батьків;

• темрява і самотність перед сном (кошмари і видіння);

• перехід до школи;

• фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.

Дошкільнята бояться смерті, традиційних казкових персонажів, соціальної загрози, тварин, птахів, темряви. Простежується реальне співвідношення між характером образу, який втілює страх, і змістом травмуючої ситуації, яка відбулась у житті дитини. Наприклад, «вечірні» страхи, пов’язані з побоюванням появи в кімнаті, під ліжком «лихих істот», частіше зустрічаються в тих дітей, яких батьки «заганяли у ліжко» загрозами покарання чи дійсно у якості покарання.

Наявність страхів залежить від багатьох причин. Доведено, що хлопчики схильні до страхів менше, ніж дівчатка, розлучення батьків у меншому ступені відображаються на дівчатках, ніж на хлопчиках. Діти більше схильні до страхів, якщо їх батьки часто сваряться. Занепокоєння, що виникає при цьому, перероджується в страхи, які виникають ще і тому, що дитина не має можливості вплинути на конфлікт батьків і відчуває свою безпомічність. Дівчатка більш емоційні, ніж хлопчики, і тому виявляють більшу чутливість до конфліктів батьків, а отже більше страждають від страхів.

На формування страхів у дітей також впливає як надмірна опіка батьків, так і її відсутність. Виявлений також зв’язок між кількістю страхів у дітей та їх батьків. Страхи дітей можуть виникати при наслідуванні однолітків. В наш складний час, звичайно, кількість дитячих страхів значно зросла у зв'язку з військовими подіями, ця проблематика висвітлюється в інших статтях, сьогодні мова йде про "звичайні", типові дитячі страхи.

Неможливо охоронити дитину від усіх страхів, і не слід цього робити. Уміння бачити й оцінювати в собі страх дозволить дитині ефективно, здоровим шляхом справлятися з тривожною ситуацією. Розумне керування сильними дитячими страхами необхідне для емоційного здоров’я дитини.

Поради батькам щодо зниження рівня страхів у дитини:

- Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема, не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

- Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати ні від кого, і остаточно закриється.

- Спрямовуйте і контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

- Прагніть, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.

- Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка».

- Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

- Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин. Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.

- Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть з нею малюнок.

- Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

- Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

- Змініть образ страху.

- Грайте за ролями. Рольові ігри хороші тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи у такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.

- Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність фантазії в батьків. Придумайте якусь історію (обов’язково страшну) із власного дитинства, про те, що ви й самі так само боялися, а потім перестали. Нехай син або донька посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом.

- Пам’ятайте – дитина має право на помилку!

- Дитина повинна знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її і не стануть менше любити.

У статті використано матеріали з сайту: http://lyhivka-nvk.edu.kh.ua/psihologichna_sluzhba/batjkam/dityachi_strahi_poradi_batjkam