Взаємодія батьків та дітей під час карантину

(Рекомендації базуються на порадах Всесвітньої організації охорони здоров’я.)

Шановні батьки! Карантин, який запроваджено в країні, став нелегким випробуванням для багатьох із вас. Він оголив проблеми відносин, які в буденному житті були не такі помітні, а дехто побачив одне одного зовсім в іншому світлі. Насправді дуже складно бути водночас і вихователями, і лікарями, і вчителями, і друзями для своєї дитини та зберегти особистий спокій. Як зробити час карантину не тільки безпечним для дорослих та дітей, а ще і корисним? Пропоную розібратись в цьому докладніше.

Як діти реагують на складні ситуації?

Діти можуть реагувати на складну/неспокійну ситуацію різними способами:

- «виснути» на дорослих,

- відчувати занепокоєння,

- відсторонюватися,

- сердитися чи ставати надмірно збудженими,

- мочити постіль,

- їм можуть снитися жахи,

- в них може часто змінюватися настрій.

Це може відбуватись тоді, коли відносини з батьками холодні або в сім’ї є заборона на прояви почуттів, але часто це спостерігається тоді, коли дитина не розуміє, що відбувається. Зараз ми говоримо про маленьких дітей, які не можуть свідомо отримувати та аналізувати інформацію, на відміну від старших. Але і підлітки також можуть відчувати сильне занепокоєння та стресові стани.

На що звернути увагу в першу чергу?

Не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Ми розуміємо, що існує криза, що життя змінилось, що є загроза, ми відчуваємо тривогу, розгубленість, страх. Дорослі, усвідомте, що це – нормально. Ми ж живі люди. Ненормально сказати дитині: «Все добре, нічого не відбувається. Не думай про це». Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на «важкі» теми або приховуємо щось. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Як діяти?

Загальні правила:

- Зважте на вік своєї дитини, на її чутливість і обирайте потрібні прості слова, щоб пояснити, що відбувається. Це дуже індивідуально, але краще вас вашу дитину не розуміє ніхто.

- Обирайте влучний час. Не треба розмовляти на гострі теми з дитиною (підлітком), якщо вона засмучена або не готова вас слухати.

- Обирайте тон розмови в залежності від того, у якому психічному стані знаходитесь ви самі, дитина завжди відчуває вашу знервованість або розгубленість. Говоріть спокійно, правдиво.

Як подавати інформацію маленьким дітям?

- Поясніть малечі, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, наприклад: “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим”.

- Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.

- Продемонструйте дітям, як вони можуть захистити себе (наприклад, покажіть їм як правильно мити руки). Будьте прикладом!

- Подавайте інформацію про вірус таким чином, щоб підтримувати дітей активними, наприклад:

- Ігри на миття рук з віршами.

- Складання уявних історій про віруси, що досліджують організм.

- Перетворення прибирання та дезінфекції будинку в веселу гру.

- Малювання вірусів/мікробів, та перетворення їх на кумедних істот для попередження виникнення страхів.

Як подавати інформацію старшим дітям?

Зі старшими дітьми можна бути більш відвертим, але не треба забувати, що їх психіка ще досить вразлива.

- Наведіть факти про те, що відбувається, і дайте доступну, чітку інформацію про те, що зробити, щоб уникнути зараження та перебувати в безпеці.

- Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

- Не давайте зайвої інформації, якої дитина (підліток) не потребує: цифри, «важкі» відео, неперевірені дані, тощо.

- Будьте для дітей прикладом свідомої та розважливої поведінки!

Шановні батьки, ми обов’язково продовжимо цю тему взаємодії батьків та дітей під час карантину.

Дякую за увагу і будьте здорові!

В статті використано матеріали Лідії Касянчук,

експерта з питань психічного здоров’я

міжнародної організації "Лікарі світу" (Medicos del Mundo)

та Марії Сичинської,

членкині Української асоціації екологічної психологічної допомоги.