Дитячі крадіжки.

Коли дитина вкрала чиюсь іграшку, або витягла гроші з маминого гаманця або братової копилки - це завжди шок для батьків. «Як це могло статися? В нашій родині немає злодіїв!». Але треба розуміти, що дитячі крадіжки мають іншу природу, ніж у дорослих, і стаються у звичайнісіньких сім’ях. І причина може бути в тому, що іноді дорослим просто треба змінити підходи до виховання. Розгляньмо на прикладах типові причини дитячих крадіжок та методи їхнього усунення.

А ХІБА НЕ МОЖНА?

Одного разу мій вихованець приніс у садочок долари і із задоволенням робив з них літаки, які щойно навчився майструвати. Його друзі також отримали зелені папірці "для поробок" і раділи їм. Тато малюка був дуже розгніваний, звісно. Але чи є це крадіжкою?

Причиною подібних вчинків є недостатня розвиненість емпатії та моральних настанов — дитина не розуміє, що вчинок поганий, чому і наскільки. Хоче якусь річ і не уявляє, як це комусь неприємно.

Взагалі, у ранньому віці дитина ще не краде цілеспрямовано. Просто з 2 до 7 років ще не сформовано остаточно розуміння причинно-наслідкових зв'язків. А іноді це не відбувається і пізніше, до 9 років і після.

БАЖАННЯ УВАГИ

Дітям може здаватись, що їх не помічають, їм бракує увагу. І ось таким чином вони можуть привернути увагу до себе, та ще яку! До речі, якщо іншим способом вони не отримуватимуть бажаної уваги і надалі, то крадіжки будуть повторюватись, адже іншого способу "поспілкуватись" із дорослими дитина не знає.

Також дитина може "купувати" таким чином увагу інших дітей, даруючи їм речі, які взяла з дому. Маленькі діти можуть не розуміти вартості золота або коштовних речей і дарувати їх друзям від щирого серця. Тоді виникає питання до дорослих: "А чому не пояснили? Чому ці речі у вільному доступі?"

До матеріальної крадіжки призводить незадоволеність духовних потреб, відсутність друзів. Природно, що батькам слід допомогти дитині знайти друзів або задовольнити потребу у нормальний спосіб.

НЕ ЗМІГ УТРИМАТИСЯ

Саме ця причина є найбільш частою. Діти по природі - егоїсти. Вони ще не можуть поставити себе на місце іншої людини. Що друг чи подруга дуже засумує, якщо не знайде улюбленої іграшки; що працівники магазину зазнають збитків через зниклий кіндер-сюрприз, що тато збирає гроші на щось корисне і вони цінні самі по собі.

ПСИХОЛОГІЧНА ТРАВМА

Коли дитина свідомо краде гроші у батьків, цілком розуміючи, як це негарно, це, мабуть, найтяжчий випадок. Досліди психологів доводять, що це наслідок емоційної холодності, відчуженості членів сім’ї. Систематичні крадіжки дитини, підлітка до 13 років — це симптом негараздів, і справа не в тому, що дитина невихована, а в тому, що батькам потрібно попрацювати над собою.

Дії у разі крадіжки

1. Якщо дитину підозрюють у крадіжці, але ви не спіймали її «на гарячому», не кваптеся зі звинуваченнями. Пам’ятайте про презумпцію невинуватості. Навіть малі діти здатні підкидати одне одному вкрадене, або банально загубити річ.

2. Якщо дитина справді щось поцупила, не кваптеся сварити її чи погрожувати — перед вами не рецидивіст, а все ще дитина. Патетичні скрики «Як ти міг?», а тим паче фізичні покарання ніяк не поліпшать ситуацію: залякування не є і ніколи не було основою гарної поведінки.

3. Зважаючи на наведені вище приклади, поміркуйте про причини вчинку дитини. Дізнайтеся, чому вона так учинила, що відчувала, чому не попрохала річ чи суму грошей, а вирішила вкрасти.

4. Обговорюйте ситуацію з дитиною віч-на-віч, без сторонніх. Публічне приниження — не метод виховання, воно лише озлоблює.

5. Розкажіть дитині, як ви засмучені її вчинком, а також про почуття людей, які загубили річ. Не варто акцентувати уваги на злочинності, краще запропонуйте разом поміркувати, як виправити сумну ситуацію. Допоможіть дитині у роздумах зробити правильний висновок.

6. Тепер дитині необхідно виправити ситуацію: повернути речі, компенсувати гроші. Допоможіть їй зробити це, наприклад, якщо дитина боїться йти повертати речі, підіть з нею.