Попередження батькам.

Наші діти в жахливому емоційному стані.

Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу . Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цього посту. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!

Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

~ кожна п’ята дитина має розлади психіки;

~ поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

~ поширеність підліткової депресії зросла на 37%;

~ частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?

Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

Ні, вони не народжуються такими!

Ні, це не вина школи і системи!

Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так?

Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

ü Емоційно доступні батьки.

ü Чітко окреслені межі й настанови.

ü Обов’язки.

ü Збалансоване харчування і достатній сон.

ü Рух і свіже повітря.

ü Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

ü Замість цього діти мають:

ü Абстрактних батьків.

ü Батьків, які дозволяють дітям все.

ü Відчуття, що їм всі винні.

ü Незбалансоване харчування та недостатній сон.

ü Сидячий домашній спосіб життя.

ü Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що безліч людей з якими я спілкуюся під час роботи, бачать позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:

• Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.

• Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

• Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.

• Проводьте в день час на природі.

• Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

• Грайте в настільні ігри.

• Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).

• Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

• Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

• Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

• Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

• Не оточуйте дитину постійними розвагами.

• Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.

• Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

• Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:

• Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

• Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.

• Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.

• Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…

P.S. Взято з інтернету, автор невідомий ….

Ця стаття мені дуже відгукнулася і я захотіла поділитися з вами.