Увімкнена на уроці камера = успіх учня.

«Навіщо ті камери? Моя дитина і так працює. Я ж бачу, як вона (або він) сидить за комп’ютером». І часто за словом «сидить» криється оманлива для батьків надія, що дитина працює, але часто це зовсім не так.

Турботливі батьки стають на позицію турботливих вчителів, допомагаючи дітям позбуватись перед камерою сором’язливості, невпевненості, а іноді, будемо чесними, позбуватися ліні. Адже за вимкненою камерою не треба бути організованим, охайно виглядати, можна зробити вигляд, що відійшов на хвилинку, а дехто може собі дозволити і поспати, поки з монітору лунає призивний голос вчителя. То чого ми хочемо від школи для власної дитини? І чи все ми зробили для того, щоб надане було ще і сприйнятим, засвоєним, а не просто прослуханим або навмисно поставленим на беззвучний режим? То як же допомогти дитині з молодших класів зрозуміти, що камера – то частинка нашої суперсили у шкільному навчанні та спілкуванні? Ось декілька простих порад, напрацьованих психологами та педагогами за час дистанційного навчання.

Турбуємось про успіх дітей разом!